ШВА́БРИТИ, рю, риш, недок., перех. і неперех. Мити, протирати підлогу, палубу і т. ін. шваброю. Палубу швабрили соляром, і вона жирно й чисто заблищала (Ткач, Крута хвиля, 1956, 11); Суддя і засідателі народні Погодилися з актом. І сьогодні Порушники радянської моралі Гуртом Підлогу швабрять на вокзалі (Іванович, Перебендя.., 1960, 47).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 426.