ША́ХТА, и, ж.
1. Система підземних споруд, де добувають корисні копалини (перев. вугілля ) або провадять які-небудь роботи, і будівель на поверхні. Честь і шана всім трудящим В кузні, шахті чи з серпом; Хай для нас життя їх кращим Буде прикладом-зразком! (Граб., І, 1959, 511); На мене зорять знов улюблені рядки, що серцеві колись одкрили в щастя браму, де шахти на горі за синіми садами й багряні квіти хмар над хвилями ріки (Сос., II, 1958, 13); — А хто ж тобі не дає стати робітником? Їдь на шахти, працюй, будь ласка (Тют., Вир, 1964, 29); Вугільна шахта являє собою зараз велике, цілком механізоване підприємство (Рад. Укр., 23. І 1954, 3); // Тільки підземна частина споруд такого призначення. Там під землею, в шахтах, в глибоких ямах, серед задухи й смороду, од яких крутиться голова, працюють у темряві тисячі робітників (Коцюб., III, 1956, 38); В залізорудних шахтах немає, як у вугільних, небезпечного газу (Панч, В дорозі, 1959, 259); Для добування кам’яної солі, як і для добування вугілля, будують глибокі шахти (Уроки.. хіміка, 1956, 79).
2. спец. Вертикальна подовжена порожнина в деяких конструкціях (ліфтах, турбінах і т. ін.). Витяжна шахта — це вертикальний канал, по якому витягуване повітря викидається в атмосферу (Довідник сіль. будівельника, 1956, 479).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 424.