ШАХРА́ЙСЬКИЙ, а, е. Власт. шахраєві. На другій дільниці якийсь бригадир шахрайські приписки в нарядах робив (Жур., Опов., 1956, 113); // Придбаний нечесним шляхом; // Належний шахраєві. *Образно. Ті, що поклони б’ють, наслідують ослам, Бо служать шахраям, шахрайський возять крам (Мисик, Біля криниці, 1967, 314).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 423.

Шахрайський, а, е. Мошенническій. Желех.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 487.