ША́ХОВИЙ, а, е.

1. Стос. до шахів (у 1 знач.). —У вас же, здається, третя категорія, правда, Леоніде Артемовичу? — умисно применшив шаховий розряд Жежери Федір Васильович (Мушк., Чорний хліб, 1960, 108); Тринадцять років М. Ботвинник був володарем шахової корони (Наука.., 10, 1966, 63); Ці спірки про сюжет перетворилися для нас у щось на зразок шахової гри без дошки (Донч., VI, 1957, 621); Першим російським шахістом, якому довелося вступити в єдиноборство з майстрами Заходу, був основоположник вітчизняної шахової школи Михайло Іванович Чигорін (Перша книга шахіста, 1952, 3); // Признач. для гри в шахи. Сташка.. кидала оком на високого брюнета, що, глибокодумно підперши голову кулаками, схилився над шаховою дошкою (Вільде, Сестри.., 1958, 378).

Ша́хове по́ле — квадрат, клітинка на шахівниці.

2. Розташований так, як клітини одного кольору на шахівниці; // Такий, як на шахівниці. По дну яру в’юнилася дорога, ховалася в одному з бічних вибалків. Від того місця і майже до кінця яру дно його посічене великими шаховими клітинами. То — невдатні калюжі-ставки (Мушк., Серце.., 1962, 191).

Ша́ховим поря́дком; У ша́ховому поря́дку — у такій послідовності, в якій розміщені клітини на шахівниці. На площі в п’ятдесят п’ять гектарів розборсався, збігав шаховим порядком з крутих схилів протилежного горба вниз до самої річки молодий колгоспний сад (Крот., Сини.., 1948, 59); На тічку вулики треба ставити в шаховому порядку або прямолінійними рядами, льотками на південний схід або південний захід (Бджільн., 1956, 36).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 423.