ШАТНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док., розм. Те саме, що метну́тися. — А до нас гость прибув!— І шатнулась [Параска] до шафи, щоб гостеві тарілок наготувати (Мирний, IV, 1955, 361); Мишко шатнувся до столу і серед паперів.. розшукав кілька збляклих фотографій (Кучер, Голод, 1961, 415); Зубиха ж тут так і розсипається. І сюди шатнеться, і туди мотнеться: і намисто Олені нав’язує на шию, і голову квітча (Кв.-Осн., II, 1956, 211); Піп сюди, туди шатнувсь по попах, позичив десь, привіз додому [товар] та й не хвалиться (Україна.., І, 1960, 159); Шатнувся [Еней] миттю сам із хати Своїх троянців позбирати (Котл., І, 1952, 81); У волості був уже сам старшина, бо врядник шатнувся по селу — чи не довідається чого про подію (Гр., II, 1963, 412).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 421.

Шатнутися, ну́ся, не́шся, гл. Броситься. От, прилетів змій за тими дітьми, шатнувсь він по всій хаті — нема нікого. Рудч. Ск. І. 117. Оце батько як приїде з города, та шатнись до торби, та рибка й лежить. Радом. у.

Шатнутися, ну́ся, не́шся, гл. Броситься, метнуться. Зараз шатнулись по його, найшли його. Мнж. 39. Шатнулися по курінях запасу шукати. Н. п. До ляса, мов ляхи, шатнулись. Котл. Ен. І. 11.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 487.