ША́РХАТИ, аю, аєш, недок. Те саме, що ша́ркати 1, 2. Кожен до своєї ниви взявся і там-там по широкому степу на чвертках, на осьминах шархали коси, диркали серпи (Головко, II, 1957, 236); Карпо замовкає. Перехиляючись всім тілом, люто шархає грабками (Стельмах, На.. землі, 1949, 170); У залі вже знов шархали ногами (Головко, І, 1957, 152).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 419.