ШАРУВА́ННЯ1, я, с.
1. Дія за знач. шарува́ти1.
2. розм. Пластове ущільнене покриття чогось (стін, стелі тощо), яке утворюється від неодноразового обмазування, біління і т. ін. Задрижали стіни в хатах, посипались з дзвяком скло й шарування на землю, застогнали, заревли ядра гарматні (Стар., Облога.., 1961, 90).
ШАРУВА́ННЯ2, я, с. Дія за знач. шарува́ти2. Зразу ж після з’явлення сходів буряків треба провести мілке розпушення міжрядь — шарування (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 204); При вирощуванні махорки-сіянки перше шарування провадять, як тільки з’являться сходи, а друге — через 10-12 днів (Колг. енц., II, 1956, 15); Слідом за механізованим шаруванням провели проривання буряків у гніздах (Нові спос. вирощ. буряків, 1956, 34).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 417.