ШАРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш і ШАРКОТА́ТИ, очу́, о́чеш, недок., чим, по чому і без додатка, розм. Підсил. до ша́ркати. Чути було, як шаркотіли сани та пирхали притомлені коні (Збан., Ліс. красуня, 1955, 31).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 413.