ШАРАХОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр., розм. Підсил. до шара́хнути. [Печариця:] Чи бач, який то дорогий гість! А от як старий зійде, то так і шарахоне в кущі! (Мирний, V, 1955, 150).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 411.