ШАПОВА́Л, а, ч., спец. Майстер, який виготовляє з вовни шапки та інші вироби способом валяння. На возах подекуди стояли діди, піднявши шапки на палицях, та викликали: сюди, мов, шевці й кравці, шаповали, крамарі (Н.-Лев., І, 1956, 58).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 409.

Шаповал, ла, м.

1) Шерстобой, войлочникъ. К. (О. 1861. II. 8). Не шаповал душу вложив. Ном. № 1587.

2) Шапочникъ, дѣлающій войлочныя шапки.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 485.