ША́НДРА, и, ж. (Маrrиbіит L.). Трав’яниста культура родини губоцвітих, стебла й листя якої містять у собі ефірні олії, що використовуються в медицині. Над шандрою бджоли дзвенять на осонні (Мисик, Біля криниці, 1967, 9).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 403.

Шандра, ри, ж.

1) Раст. a) Phlomis tuberosa L. ЗЮЗО. І. 178. Кучерява шандра. Лебед. у. б) Marrubium vulgare L. ЗЮЗО. І. 128. в) Marrubium album L. Мил. М. 33. г) Calamintha Clinopodium Benth. ЗЮЗО. І. 178.

2) Путь, дорога. Як пообідаєте, паничу, то мерщій у шандру. Харьк. у.

3) Шандру терти. Мяться, возиться. Як почне шандру терти! поки повернеться, поки зробе! Мирг. у. Слов. Д. Эварн.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 483.