ШАМТІ́ТИ, ти́ть, недок., діал. Шарудіти. Убрання аж шамтить на йому (Тесл.., З книги життя, 1918, 211).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 403.

Шамтіти, мчу, тиш, гл. = Шамотіти. Черевики або постільці більш свинячі наверх шерстю, щоб не шамтіло в траві. О. 1862. II. 65.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 483.