ШАМ, ШАМ-ША́М, виг. Звуконаслідування, що означає глухий звук від човгання, тертя, шепелявого мовлення і т. ін. Вже благенька була [пані], ледве ноги волочила, а заговорить — тільки шам-шам, одразу й не розбереш (Вовчок, І, 1955, 102).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 401.

Шам, меж., выражающее быстрыя и легкія движенія съ сопровождающимъ ихъ шумомъ, напр. шаги, движенія серпа у жницы и пр.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 483.