ШАЛЕНІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок.

1. Ставати надмірно збудженим від якогось сильного почуття. Коронний гетьман Януш Радзівілл, в оточенні свого почту, стояв біля намету, накинувши на голову відлогу киреї, шаленіючи від люті (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 471); З краю в край колона на скоку весело палила в небо з тисяч карабінів і автоматів, палила з чого попало, салютуючи своїй нестримній радості, шаленіючи від захвату (Гончар, III, 1959, 437); Комісар Шакерт шаленів. Він знову дзвонив коменданту збірного пункту, дзвонив у поліцію (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 140); // Бурхливо виявляти надзвичайне хвилювання, збудження, несамовитість, лють. Хіба ж не дивна ця їхня планета Земля.. з університетами, з хмарочосами, з підземними палацами метро і спортивними аренами, де шаленіють зараз десятки тисяч болільників (Гончар, Тронка, 1963, 229); В кімнаті тим часом, п’яно розмахуючи руками, шаленів Ханенко (Стельмах, II, 1962, 358); Хай шаленіють За океаном, Хочемо миру! Віримо в нього! (Гірник, Сонце.., 1958, 161); А ворог шаленів. У безсилій люті він чинив страшні кривди мирним людям (Ком. Укр., 10, 1969, 36); // Нестримно виявлятися. В Німеччині творилися страшні діла. Шаленіли політичні пристрасті фашизму (Ле, Опов. та нариси, 1950, 52); // Виражати стан надзвичайного збудження, несамовитості, нестямності (про обличчя, погляд і т. ін.). — Я тобі перехрещуся! Ще й баньки вилупив! — одразу шаленіє синюшне, схоже на вісімку обличчя [полісовщика] (Стельмах, І, 1962, 463).

2. Виявлятися з надзвичайною силою, бурхливо, бути дуже сильним (перев. про явища природи, стихійні явища). Вогонь шаленів, скакав, перевертався, танцював серед диму, п’явся догори (Коцюб., І, 1955, 219); Сонце пече. Сонце шаленіє (Донч., II, 1956, 134); Шаленіє, реве розгніване море (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 181); Шаленів вітер над Дніпром: високі хвилі накочуються на берег (Веч. Київ, 6.III 1968, 3); // Інтенсивно, з запалом грати, співати і т. ін. Гармошка шаленіла. Васько так широко й ретельно розтягав міхи, так швидко перебирав пальцями, що, здавалось, ось-ось вона лопне від напруження (Кир., Вибр., 1960, 183); // Набувати надзвичайно великого напруження у своєму перебігу (про бій, штурм і т. ін.). Уже й на кручах поблизу тинів Бій закипав, як вир, і шаленів… (Перв., II, 1958, 191); Штурм шаленіє. Викручує, трясе, шматує дамбу (Гончар, III, 1959, 365); // Діяти інтенсивно, напружено (про вогнепальну зброю). Надворі була ніч, шаленіли фашистські кулемети, стріляючи в темряву, туди, звідки з’явилися радянські розвідники (Багмут, Щасл. день.., 1951, 87).

3. Бути у нестримному, стрімкому русі; // Надзвичайно швидко щось виконувати, робити. На кону шаленів якийсь парубок, такий рухливий, же здавалося, що їх там принаймні п’ять (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 190).

4. Діяти нерозумно, нерозсудливо; // Те саме, що божево́літи 1.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 399.