ШАЛАПУ́ТСТВО, а, с., розм. Легковажна поведінка, несерйозні вчинки; // Те саме, що пу́стощі. Завзяті молодики-підмайстри підпалили ще й барильце з шевським варом — не так для освітлення, як з юнацького шалапутства (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 72).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 397.

Шалапутство, ва, с.

1) Легкомысленность, сумасбродство.

2) Раціоналистическая секта, отрицающая церковную іерархію и обряды.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 482.