ЧХА́ТИСЯ, чха́ється, безос., розм. Про нестримне бажання чхнути, чхати; потяг до чхання. Перець м’яла, так тепер у носі крутить та чхається (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 393.

Чхатися, ється, гл. безл. Чихаться. Перець м’яла, так тепер у носі крутить та пхається. Кіевск. у. «Чхається!» — Дорогу чуєш. Ном. № 11357. Доро́га пхається. Предстоитъ отправляться въ путь. Рудч. Чп. 28.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 480.