ЧХА́ННЯ́, чха́ння́, с. Дія за знач. чха́ти і звуки, утворювані цією дією. Грип належить до інфекцій, які передаються від людини до людини безпосередньо під час розмови, кашлю, чхання (Наука.., 12, 1966, 23); Сер Едвар Імлійс чхнув підряд сімнадцять раз, і від того його настрій тільки погіршав: чхання не розважило губернатора, воно не дало йому найменшої полегкості (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 407); Робота двигуна на бідній суміші звичайно супроводжується спалахами — "чханням" у карбюраторі (Зерн. комбайни, 1957, 172).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 392.

чха́ння́ — при подразненні носоглотки — судомне видихання повітря, що супроводжується різкими звуками, шумом; за повір’ями, накликає хворобу, тому традиційно бажають «на здоров’я!» як відгомін магічної, зцілющої сили слова; в Іпатіївському літопису записано: «Друзий же чиханію віруєть, же биваєть на здравье голові».

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 646.