ЧУ́ЧВЕРІТИ, ію, ієш, недок., розм. Робитися, ставати корявим, шкарубким, грубим; // Нидіти, слабнути, хиріти від чого-небудь. Чужі дітки як бджоли гудуть, біжать із книжечками, а наші чучверіють (Барв., Опов.., 1902, 283).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 392.

Чучверіти, рію, єш, гл. Корявѣть, хирѣть. О. 1861. II. 8. Діти вже й чималі, уже б треба що й посправляти, або до школи пооддавати. Чужі дітки як бджоли гудуть, біжать із книжечками, а наші чучверіють. Г. Барв. 283.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 480.