ЧУМБУ́Р, а, ч. Повід вуздечки, за який водять або прив’язують верхового коня. Недоуздок складається з уголовного ременя, двох щічних ременів, намордного ременя.., чумбура (Конярство, 1957, 185); Той під’їхав до купи, зліз з коня і прив’язав чумбуром до сучка (Морд., І, 1958, 92).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 384.