ЧУМА́РОЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до чума́рка. Попогуляв і Оксен за свого парубоцтва. Одягне латану чумарочку, смушеву шапку, міллю побиту, чоботи юхтові-пришви, незавидна одежа, бідна, а йде він у ній, бісів парубок, як намальований (Тют., Вир, 1964, 21); Ходила Катя в чомусь схожому не то на коротку чумарочку, не то на довгу венгерку (Перв., Дикий мед, 1963, 31).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 383.