ЧУ́ЖІСТЬ, жості, ж. Абстр. ім. до чужи́й 3; відчуженість. З-поза яру долетіли виразні звуки губної гармонійки, німець грав якусь сентиментальну мелодію, настільки чужу й у чужості своїй ворожу, що в Берестовського защеміло серце (Перв., Дикий мед, 1963, 193); В душі його.. вкоренилась невитравна чужість до Лагутіна (Гончар, Людина.., 1960, 50).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 379.