ЧУЖОЗЕ́МСЬКИЙ, а, е, розм. Те саме, що інозе́мний. Після коротких промов король почав знайомити молоду королеву з магнатами та чужоземськими посланцями (Н.-Лев., VII, 1966, 34).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 380.

Чужоземський, а, е. Я послав їй…. чужоземських квіток. Левиц. І. 489.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 476.