ЧУДУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок., чому, з кого— чого і без додатка. Бути в стані здивування, виявляти подив, здивування; дивуватися. Нянька і кухарка аж чудувалися, де в тої старої береться стільки сили (Мак., Вибр., 1954, 127); Він допитливо розглядає гори, чудується щедрому святу барв і пейзажів (Стельмах, Над Черемошем, 1952, 30); Пальці музикантші заметалися так швидко, що за ними було неможливо стежити, і видавлювали з клавішів такі могутні звуки, що можна було тільки чудуватися, як на це здатна така тендітна істота (Бурл., Напередодні, 1956, 137).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 377.