ЧУДОДІ́ЙНІСТЬ, ності, ж., заст., розм. Абстр. ім. до чудоді́йний. Колись Дмитрій Фурманов у своєму щоденнику сказав про Чапаєва, що від усього того, що б не робив Чапаєв, завжди випромінювався якийсь дух богатирства й чудодійності (Тич., III, 1957, 173).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 376.