Про УКРЛІТ.ORG

чудодійно

ЧУДОДІ́ЙНО, заст., розм. Присл. до чудоді́йний. Кавун, круглий, стиглий кавун, здається, чудодійно сам скотився з воза, сам і в повітку вкотися (Ковінька, Кутя.., 1960, 27); Та ось дівчина зняла окуляри. На Віталія глянули великі чорні очі. Вони ураз чудодійно змінили обличчя бібліотекарки: зробили його з непримітного — виразним, з негарного — гарним (Мур., Свіже повітря.., 1962, 4).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 376.

вгору