ЧУДЕ́СНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до чуде́сний. Радійте, гори в синій піднебесності! Радійте, ріки й давнії ліси! Такої ж не було ще в нас чудесності — воістину казкової краси! (Тич., II, 1957, 45).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 374.