ЧУДЕ́СНИЦЯ, і, ж., заст., розм. Жін до чуде́сник. *У порівн. В ставі полощуться золоті зірки небесні, немов чудесниці-русалки (Фр., VIII, 1952, 214).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 374.