ЧУДА́ЦТВО, а, с. Властивість за знач. чуда́цький. "Що це з ним одразу сталося?"-міркував собі той, але вже не дивувався, бо потроху звик до професорових чудацтв (Крим., А. Лаговський, І, II, 1905, 108).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 373.