ЧУГУ́НКА, и, ж., заст., розм. Залізниця. Остапові більше до душі було гасати по подвір’ю, а то й по вулиці, удаючи паровика, що шипить, пихтить і мчить по чугунці так, що ніякий кінь його не пережене (Іщук, Вербівчани, 1961, 8).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 373.