ЧУ́ГА, и, ж., діал. Вид верхнього одягу з довгим коміром у галицьких лемків, пошитого з суцільних шматків доморобної тканини. Специфічним предметом лемківського верхнього одягу є чуганя, або чуга,— довгий до колін плащ з коричневого сукна з великим коміром, що спадав на плечі і правив за капюшон (Нариси з іст. укр.. мист., 1969, 56); Ми побачили на стежці за двірцем купу людей згорблених, з клунками на плечах, в коротких не то плащах, не то чугах з білого, примітивно тканого овечого сукна і в повстяних капелюхах (Фр., III, 1950, 217).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 372.

Чуга, ги, ж.

1) Верхняя одежда у лемковъ: родъ суконной шинели, украшенной шнурками, съ пелериной, рукава зашиты и употребляются вмѣсто сумокъ, такъ какъ чуга носится только въ накидку. Гол. Од. 75, 76.

2) Верхняя одежда у галицкихъ верховинцевъ — родъ свитки безъ рукавовъ и воротника изъ косматаго сверху сукна. Гол. Од. 82.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 475.

чу́га = чуга́ня —

1) у лемків — прямоспинний плащоподібний одяг із коричневого саморобного сукна з довгим коміром і «фальшивими» (зашитими внизу) рукавами (використовувалися як тайстри);

2) у галицьких верховинців — рід сви́ти (див.) без рукавів і коміра з кошлатого зверху сукна.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 645.