ЧОХО́Л, хла́, ч. Покриття або футляр з матерії чи іншого матеріалу, зроблений за формою якогось предмета для захисту його від пошкодження, забруднення і т. ін. Обстанова: спальня сотничихи; в кутку ліжко з пологом; кругом дивани й дзиглики, прикриті пістряними чохлами (Стор., І, 1957, 288); Сержант відходить кілька кроків назад і, вийнявши з чохла багнет, зрізає розкішну, м’яку, розшиту зеленими узорами подушку моху, підкладає під голову лейтенанта (Тют., Вир, 1964, 321); Довгі гармати з витягнутими далеко вперед жерлами було закрито новими брезентовими чохлами (Собко, Запорука.., 1952, 3); Полкове знамено, згорнуте, в чохлі, стояло в кутку коло койки (Ю. Янов., II, 1954, 8); Рівно о четвертій був збір. Звичайно, першими прийшли наймолодші — обидві Галочки з акуратними чемоданчиками в чохлах (Ів., Таємниця, 1959, 41); // військ. Металевий циліндр, який надягають на гранату для посилення її бойової дії. Іноді з землі чути металеве чиргикання, і наверх вилітає посічений чохол з гранати (Мушк., Чорний хліб, 1960, 154); // Річ жіночого одягу у вигляді сорочки з непрозорої тканини, яку одягають під прозору легку сукню; // Знімний верх форменого кашкета з легкої матерії.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 370.