ЧОТОВИ́Й, а́, е́, іст. Прикм. до чота́; // у знач. ім. чотови́й, во́го, ч. Чотар. Чотовий, щоб не нашкодити собі, прогнав його з підводи (Кач., II, 1958, 372).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 370.