ЧО́РТИК, а, ч.
1. Зменш. до чорт 1 — 4. Артур втупився поглядом у намальованих чортиків. Один з них, найбільший, сміявся до нього оскалом зубів (Хор., Місто.., 1962, 36); *У порівн. Тендітний вогник схитнувсь у темряві і, балансуючи синім чортиком на круглій голівці сірника, поплив перед нашими очима (Кол., На фронті.., 1959, 116); // Дитяча іграшка (свисток) з намальованим чортом. Пискливий чортик у губах дитячих — Набридна [набридла] річ. Тих пищиків чортячих Мій син боїться — то-то мудрий син! (Рильський, II, 1956, 101).
◊ До чо́ртиків утоми́тися (зме́рзнути і т. ін.) — надзвичайно, дуже, вкрай утомитися, змерзнути тощо. Віддавши дівчатам свою куртку, він до чортиків змерз, просто б сказати — задубів під отим брезентом (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 148); До чо́ртиків напива́тися (напи́тися, допива́тися, допи́тися, нализа́тися і т. ін.) — напиватися горілки, вина і т. ін. до цілковитого сп’яніння. Він таки піде аж до Миколиної квартири, а вже звідти повернеться. Тоді він нап’ється до чортиків (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 333); Полковник Ліснобродський, стоячи на батареї, непорозуміло протер запухлі після нічної пиятики очі. Чи не до чортиків уже допився? (Гончар, II, 1959, 82); Чо́ртики в оча́х [танцю́ють, танцюва́ли і т. ін.] в кого — те саме, що Бі́сики (бі́сик) в оча́х (в о́ці) [гра́ють, гра́є і т. ін.] (див. бі́сик). Павло кумедно хмурив брови, а в очах танцювали чортики (Збан., Ліс. красуня, 1955, 12).
2. Зменш.-пестл. до чорт 5.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 364.