ЧОРНЯ́ВИЙ, а, е. Який має чорне, темне волосся; чорноволосий; протилежне білявий. Сонце червоним світлом осявало цю картину: його, стрункого й міцного,.. і її, що в образі білолицього чорнявого хлопця дивилась у простір засмученими карими очима (Коцюб., І, 1955, 344); За матір’ю вийшла дочка, така чорнява, як і мати, гарненька, з білим, трохи коротким лицем, з темними карими очима (Н.-Лев., III, 1956, 43); Тепер перед нами стояв блідий матрос, чорнявий і смаглявий, із затьмареними синіми очима (Ю. Янов., II, 1958, 54); // Чорного кольору; чорний, темний. Заграло, застрибало промінясте сонечко на рум’яному личку малого.., золотило чорняве м’яке волоссячко на його ненакритій голові (Мирний, І, 1954, 175); — Яванці — красивий народ, декого з них наче зроблено з золота, тіло так і сяє розкішними золотими фарбами.. Поміж них малаєць видається чорнявим жуком (Ю. Янов., II, 1958, 152); // Смуглявий. — Височенький та пряменький [капітан], як стрілочка, і уси є невеличкі; чорнявий собі на виду… (Кв.-Осн., II, 1956, 431); На обвіяному степовим вітром чорнявому обличчі Тимоша лежить тінь задуми (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 347); // у знач. ім. чорня́вий, вого, ч.; чорня́ва, вої, ж. Чорноволосий хлопець, чоловік; чорноволоса дівчина, жінка. [Василина:] Ну, а тепер признавайся по правді: принадила вже собі якого чорнявого? (Вас., III, 1960, 60); — Любив я досі білявих, а тепер чорнява чогось нависла на очі,— промовив Улас і нахабно подивився Лукині просто в очі (Н.-Лев., III, 1956, 341).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 361.