ЧОРНОШКІ́РИЙ, а, е. Який має чорну, темну шкіру. — Сьогодні до вас я [Корсар] з рабом чорношкірим. — Здобутий у турків? (Бажан, Роки, 1957, 277); В тропічних лагунах назустріч кораблю пливли сотні пірог з чорношкірими тубільцями (Донч., Ю. Васюта, 1950, 68); Порались біля горнил і чорношкірі гамарники (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 329); // у знач. ім. чорношкі́рий, рого, ч.; чорношкі́ра, рої, ж. Людина темної раси, яка має таку шкіру; негр. Справа — білий, зліва — чорношкірий, Так ми засідаємо щодня (Дмит., Осінь.., 1959, 19).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 361.