ЧОРНОЛІ́ССЯ, я, с. Листяний ліс. Вітер шарпає верхів’я чорнолісся, п’янко духмянить доспілою суницею (Стельмах, II, 1962, 389); Закричали сови в чорноліссі, йшов синій вечір і вів за собою сліпу матір свою — ніч (Гжицький, Опришки, 1962, 230).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 359.