ЧОРНОКЛЕ́НОВИЙ, а, е. Прикм. до чорно́кле́н; // Зробл. з чорноклена. Нема Позіхайлика між очеретами, не стримить з-за кущів його удлище довге, чорнокленове, і хлопців немає (Морд., І, 1958, 59).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 359.

Чорнокленовий, а, е. Пакленовый, изъ паклена. Удлище довге, чорнокленове. Морд. Оп. 36.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 471.