ЧОРНОГУ́ЗІВ, зова, зове. Прикм. до чорногу́з; належний чорногузові. Йшла війна. Чорногузова родина ніби й не помічала її, і навіть коли у селі з’явилися чужинці, птахи не облишили своїх мирних клопотів (Наука.., 11, 1971, 32).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 358.