ЧОРНОГУ́ЗКА, и, ж., розм. Самка чорногуза. *Образно. — Де се така чорногузка взялася? — пита парубок у міщанському уборі другого, витріщивши на неї баньки.— З села! не бач? — одказує його товариш (Мирний, III, 1954, 81).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 358.