ЧОРНОГРУ́ДИЙ, а, е. Який має чорне пір’я спереду (про птахів). На віконну лутку скочив чорногрудий горобець (Донч., VI, 1957, 439); Ярославові чомусь пригадався чорногрудий припадочний півень удома. Закукурікає на весь куток і перекинеться. Трохи полежить, відійде і знову летить на тин (Мушк., День.., 1967, 8).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 358.