ЧОРНОГОЛО́ВЕЦЬ, вця, ч. (перев. мн. чорноголо́вці, ів), заст. Чорнобривець (див. чорнобри́вець³). Були тепер у неї [Мотрі] й чоботи добрі чорноголовці, плахти й дерги дорогі (Мирний, II, 1954, 250).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 358.

Чорноголовець, вця, м. = Чорнобривець 4. Вас. 162. Чоботи добрі, чорноголовці. Мир. ХРВ. 343.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 471.