ЧОРНОБРИ́ВЦІ див. чорнобри́вець³.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 357.

чорнобри́вці —

1) однорічна трав’яниста декоративна рослина родини складноцвітих із запашними квітками жовтого, жовто-коричневого та жовтогарячого кольорів; використовується як декоративна рослина; символізує рідну домівку, рідний край, юнацьку красу. Чорнобривців насіяла мати у моїм світанковім краю (пісня);

2) рід народної вишивки;

3) чорнобри́вець (ж. чорнобри́вка) — у фольклорі — той (та), хто має чорні брови; символізує красу, привабливість. Чорнобривець іде, На добридень дає: — Здоров, здоров, козаченьку, Здоров, серце моє! (пісня); Ой піду я попід сад, чи не впаде сливка, Чи не вийде дівчинонька, моя чорнобривка (коломийка).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 643.