ЧОРНЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до чо́рний 1-4. Ой за гаєм, гаєм, Гаєм зелененьким. Там орала дівчинонька Воликом чорненьким (Нар. лірика, 1956, 198); Посеред купи лежав, об’юшений кров’ю, той самий чорненький москаль, що оборонив Максима од смерті (Мирний, І, 1949, 232); За партою сидить Володько Гречаний і ще якась маленька дівчинка у чорненькому фартушку (Зар., Світло, 1961, 4).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 352.