ЧОПОВИ́Й, а́, е́. Прикм. до чіп¹. Бочки, заповнені огірками, забивають верхнім дном з чоповим отвором, в діжку поверх спецій кладуть кружки і гніт, щоб огірки не спливали на поверхню (Колг. Укр., 8, 1956, 36); // у знач. ім. чопове́, во́го, с., заст. Мито за право продажу спиртних напоїв.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 352.

Чоповий, а, е. Относящійся къ чопу. Чоповий свердел. Буравъ средняго размѣра. — брат. См. Брат.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 470.