ЧОМУ́СЬ.

1. займ. див. щось¹.

2. присл. Невідомо чому, з якої причини; чогось. Чомусь пригадалося [Давидові] давнє: отак за вечерею, в оцій убогій хаті, тільки то він сидить — не Петрик, і ото Христя — шматочок під ложку, щоб не ляпало (Головко, II, 1957, 23); Навгороді коло броду Барвінок не сходить. Чомусь дівчина до броду По воду не ходить (Шевч., II, 1963, 167).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 352.

Чомусь нар. Отчего-то. почему-то, зачѣмъ-то. Чомусь мені, мила, горілка не п’ється. Мет. 250.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 470.