ЧОЛОВІ́ЧИЩЕ, а, ч. Збільш. до чолові́к. Третього дня перед полуднем чоловічище здалеку горлає: — Хлопче, ще тоті вівці живі? Скоро щоб порізані були, бо я зголоднів! (Три золоті сл., 1968, 18); — Добрий чоловічище той Юдка,— говорили про нього бориславські господарі (Фр., II, 1950, 217).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 351.