ЧОБОТА́Р, я́, ч.

1. Майстер, який шиє і ремонтує чоботи та інші види взуття; швець. Вона зросла на селі. Її батько був чоботар, мати заробляла на поденній, бо землі в їх не було (Гр., І, 1963, 262); Одягнувшись у все нове, Віктор біг з кравецької майстерні до чоботарів (Збан., Таємниця.., 1971, 192).

2. розм. Те саме, що шилодзьо́бка.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 346.