ЧМЕ́ЛЕНИЙ, а, е, розм. Який втратив владу над собою; очманілий. Чмелена Катря за ним [кущем] повертає й опинилась серед невеликої круглої поляни (Мирний, IV, 1955, 305).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 345.

Чмелений, а, е. Ошалѣвшій? Прийшла додому, — як п’яна, мов чмелена. Мир. ХРВ. 17.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 466.