ЧМА́КАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. чма́кати і звуки, утворювані цією дією. Противно було слухати п’яний гамір, задоволене чмакання (Еллан, II, 1958, 27).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 345.