ЧИТА́ЛЬНЯ, і, ж. Спеціальне приміщення в бібліотеці, клубі і т. ін., де відвідувачі читають, працюють над книгами. Читальню будували на громадській толоці, над річкою, близько дороги (Март., Тв., 1954, 293); Від напливу людей у читальні не зачинялися двері (Чорн., Визвол. земля, 1959, 239).

Ха́та-чита́льня див. ха́та.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 337.